Чуйко Віталій Олександрович

Віталій Чуйко народився в місті Запоріжжя 2 листопада 1977 року. Навчався у Запорізькій загальноосвітній школі №100, після школи здобув професію столяр в професійно-технічному училищі №6. У 1995 році проходив строкову службу в армії, рано залишився без обох батьків. У 2006 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Іриною. Донька Еллінка народилася 2009 році, був дуже люблячим батьком та найкращим чоловіком. До повномасштабного вторгнення працював слюсарем-ремонтником на міському заводі, був майстром своєї справи. Його поважали керівництво та колеги. Ніколи не залишався осторонь чужої біди, завжди всім допомагав, був чесним, справедливим, патріотом своєї Батьківщини. Коли почалася страшна війна, не чекаючи повістки, Віталій сам пішов до військкомату та став на захист України. Віталій Чуйко проходив службу на посаді старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А7284. Захищав свою Батьківщину у найгарячіших напрямках Луганської і Донецької областей, брав участь у контрнаступі в Харківській області. Віталій Чуйко загинув 26 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України біля н.п. Ямполівка Донецької області. Він до останнього був вірним побратимам та державі. Віталій був не тільки сильним та відважним воїном, а і вірним другом та побратимом, чудовим батьком та чоловіком. У січні 2024 року захисник України був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня

Сімейний стан: залишились дружина та донька.