Коробкін Олексій Миколайович

Олексій Коробкін народився 20 листопада 1987 року в м. Запоріжжя. Олексій народився та проживав в м. Запоріжжя, навчався в академічному ліцеї №34, потім — у Національному університеті «Запорізька політехніка». До, повномасштабного вторгнення працював директором точок видачі ROZETKA в м. Запоріжжя. Олексій постійно розвивався, ніколи не сидів на одному місці, дуже багато за своє життя прочитав книжок, обожнював футбол. Був дуже чесним, відкритим, справедливим, його енергія та сила волі допомагали йому долати будь-які труднощі і це робило його винятковою людиною. Олексій, був тим кого пам'ятатимуть як невгамовного борця, який ніколи не здавався перед життєвими викликами. Його доброта і тепло лагідно обгортали всіх, хто його оточував. Понад все на світі він обожнював свою маленьку донечку, для якої був прикладом мужності. Також Олексія називали взірцем позитивності і стриманості, зразком розсудливості, який у житті завжди шукав позитивні моменти. Під час повномасштабного вторгнення був призваний, на військову службу у 3-й Луганський прикордонний загін імені Героя України Євгенія Пікуса. Він служив інспектором прикордонної служби другої категорії. В лютому 23 року на Соледарському напрямку отримав кульове поранення, але одужавши повернувся до строю. Загинув Олексій Коробкін 31 січня 24 року, виконуючи бойове завдання в н.п. Іванівське Бахмутського району. Противником було завдано ударів з використанням баражуючих боєприпасів, а саме безпілотних летальних апаратів з вибуховими пристроями! Внаслідок, влучання поруч з місцем перебування, Олексій отримав поранення несумісні з життям. У Олексія залишились дружина, донька Кіра, мати та брат. Захисник України похований на Капустяному кладовищі м. Запоріжжя. За особисту мужність і дії Олексій Коробкін був посмертно нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня

Сімейний стан: залишились дружина, донька Кіра, мати та брат.